фацеція
ФАЦЕ́ЦІЯ, ї, ж. Гумористично-сатиричне оповідання, часто антиклерикального змісту, поширене в Західній Європі в епоху Відродження, а в Росії — в кінці XVII ст.
Вона [ідеалістично-догматична естетика] нагадує ту бабу в народній фацеції, що жила в темній хаті і силкувалася внести до неї світло, ловлячи сонячне проміння решетом (Фр., XVI, 1955, 292);
Як правило, сюжети фацецій викладаються з максимальною лаконічністю. Стисло змальовується ситуація і подається умотивована цією ситуацією хитра, дотепна, крутійська витівка героя, яка й виконує роль пуанту (Рад. літ-во, 3, 1965, 25).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- фацеція — Фаце́тія, фаце́ція: — анекдот, жарт [51] — анекдот, коротке дотепне оповідання [18,36,III] — коротенька жартівлива новела [XVIII] Ігуменя віддає йому «найбезбожнішу і найобридливішу книжку... Словник з творів Івана Франка
- фацеція — фаце́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- фацеція — ФАЦЕ́ЦІЯ, ї, ж. Гумористично-сатиричне оповідання, часто антиклерикального змісту, поширене в Західній Європі в епоху Відродження, а в Україні– в XVII ст. Словник української мови у 20 томах
- фацеція — -ї, ж. Гумористично-сатиричне оповідання, часто антиклерикального змісту, поширене в Західній Європі в епоху Відродження, а в Росії – наприкінці 17 ст. Великий тлумачний словник сучасної мови