1. Словник української мови в 11 томах

фракціонер

ФРАКЦІОНЕ́Р, а, ч. Той, хто є членом фракції ( див. фра́кція¹ 3).

На конференції [IV КП(б)У] виступила антипартійна група так званого «демократичного централізму» («децистів»). Як фракціонери, «децисти», шляхом різних антипартійних способів і комбінацій, добились відхилення конференцією тез ЦК РКП(б) «Про чергові завдання господарського будівництва» (Компартія України в резол. і рішен.., 1958, 43);

Озброєна рішеннями XIV, XV з’їздів і конференцій ВКП(б), пленумів ЦК партій, що відбулись в 1925-1927 рр., КП України рішуче викривала опортунізм фракціонерів (Ком. Укр., 9, 1969, 67).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фракціонер — фракціоне́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. фракціонер — ФРАКЦІОНЕ́Р, а, ч. Той, хто є членом фракції (див. фра́кція¹ 3). Опортунізм фракціонерів. Словник української мови у 20 томах
  3. фракціонер — -а, ч. Той, хто є членом фракції (див. фракція I 3)). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. фракціонер — Фракціоне́р, -ра; -не́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)