1. Словник української мови в 11 томах

фурор

ФУРО́Р, у, ч. Гучний публічний успіх, який викликає палке схвалення.

— Бачили б ви, який фурор викликало оте розпорядження серед учорашніх горлохватів! (Шовк., Інженери, 1956, 395).

Зроби́ти фуро́р — сильно вразити своїм надзвичайним виглядом, манерами, поведінкою і т. ін.

Вистава [«Запорожець за Дунаєм» з участю М. Кропивнипького] зробила фурор у місті (Збірник про Кроп., 1955, 241);

Прийшов чоловік, пустий, тупо зарозумілий панок, салонний лев, прийшов і зробив фурор! (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 353).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фурор — фуро́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. фурор — Гучний успіх; ФР. могутнє враження <н. зробити фурор>; п! ЕКСТАЗА. Словник синонімів Караванського
  3. фурор — 1. шал, надзахоп Словник чужослів Павло Штепа
  4. фурор — ФУРО́Р, у, ч. Гучний публічний успіх, який викликає палке схвалення. – Бачили б ви, який фурор викликало оте розпорядження серед учорашніх горлохватів! (Ю. Шовкопляс). Словник української мови у 20 томах
  5. фурор — -у, ч. Гучний публічний успіх, який викликає палке схвалення. Зробити (викликати) фурор — сильно вразити своїм надзвичайним виглядом, манерами, поведінкою і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. фурор — фуро́р (від лат. furor – лють, шаленство) великий публічний успіх; бурхливе схвалення, захоплення. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. фурор — Фуро́р, -ру, -рові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. фурор — рос. фурор великий публічний успіх; бурхливе схвалення, захоплення, раптове публічне визнання. Eкономічна енциклопедія