1. Словник української мови в 11 томах

фінал

ФІНА́Л, у, ч.

1. Закінчення, завершення якоїсь справи, події, явища; кінець.

Ніхто з присутніх там Такого, знать, не надіявсь фіналу (Фр., XII, 1953, 359);

— Товаришу Тарас, — каже секретар обкому, — покладіть на наших людей цей фінал [покарання зрадника]… — Ні, товаришу Федір, — відповідає зв’язковий спокійно, — до фіналу ще далеко. В мене є до нього розмова… (Ю. Янов., І, 1954, 234);

Небезпечна гра, яку затіяла вона з Суліманом, силою обставин вимагала продовження і фіналу (Вільде, Сестри.., 1958, 353).

2. Завершальна частина музичного або театрального твору, конструктивно виділена й призначена для великого ансамблю.

Найпоширенішим явищем у шкільних драмах були хорові фінали, в яких узагальнювалася ідея твору (Укр. клас. опера, 1957, 50);

Не треба забувати, що фіналові геніальної Дев’ятої симфонії Бетховена.. дала могутню силу поезія Шіллера (Літ. газ., 17.ІІІ 1959, 2).

3. Завершальна частина спортивного змагання, на якій виявляються переможці.

Сава Похітонов з Хівісайдом теж вийшли в фінал; завтра вони теж змагатимуться за звання чемпіона (Собко, Стадіон, 1954, 413);

Змагання на Спартакіаді України складалися з двох етапів: зональних зустрічей і фіналу (Спорт.., 1958, 12).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фінал — фіна́л іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. фінал — Кінець, закінчення, завершення, підсумок; (п'єси) ФІНАЛЬНИЙ <�останній> акт <�сцена>; (у змаганні) СПРТ. останній тур <�раунд>. Словник синонімів Караванського
  3. фінал — див. кінець Словник синонімів Вусика
  4. фінал — [ф'інал] -лу, м. (на) -л'і, мн. -лие, -л'іў Орфоепічний словник української мови
  5. фінал — Кінець, див. фініш Словник чужослів Павло Штепа
  6. фінал — (іт. finale — останній, кінцевий, остаточний) — 1. Остання частина циклічного музичного твору (сонати, симфонії, концерту і т.д.), яка підводить його підсумок. 2. Заключна сцена опери, балету, оперети тощо або їх частини (дії, акту, картини)... Словник-довідник музичних термінів
  7. фінал — рос. фінал 1. Кінець якоїсь події, справи, явища, завершення чогось. 2. Заключна зустріч, з'ясування першого місця у якомусь змаганні. 3. Заключна частина музичного або літературного твору. Eкономічна енциклопедія
  8. фінал — ФІНА́Л, у, ч. 1. Закінчення, завершення якоїсь справи, події, явища; кінець. Ніхто з присутніх там Такого, знать, не надіявсь фіналу (І. Франко); – Товаришу Тарас, .. покладіть на наших людей цей фінал [покарання зрадника]... Словник української мови у 20 томах
  9. фінал — -у, ч. 1》 Закінчення, завершення якоїсь справи, події, явища; кінець. 2》 Завершальна частина музичного або театрального твору, конструктивно вирізнена й призначена для великого ансамблю. 3》 Завершальна частина спортивного змагання, на якій виявляються переможці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. фінал — фіна́л (італ. finale, від лат. finis – кінець) 1. Кінець якоїсь події, справи, явища. 2. Заключна зустріч спортсменів, спортивних команд для остаточного з’ясування першого місця в змаганні. 3. Заключна частина циклічного музичного твору (симфонії тощо); заключна частина кожного акту опери. Словник іншомовних слів Мельничука
  11. фінал — КІНЕ́ЦЬ (останній момент чогось, що відбувається в часі, а також час, пов'язаний з цим моментом; завершення, закінчення чогось); РОЗВ'Я́ЗКА, ЕПІЛО́Г книжн. Словник синонімів української мови
  12. фінал — Фіна́л, -лу, у -лі; -на́ли, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)