хавкати

ХА́ВКАТИ¹, ає, недок. Те саме, що хава́вкати.

Розпарена земля мліє… Виспівує ясноволоса іволга, хвалить день, виляскує соловей, квилить зозуля, аж хвилі ходять, лунко вигукує одуд, хавка перепел, кують жаби… (Горд., Дівчина.., 1954, 150);

Оре чоловік на гречку ланок І чує, що Перепел хавка: — Пеньок! От пеньок! (Манж., Тв., 1955, 255).

ХА́ВКАТИ², аю, аєш, недок., діал.

1. Жадібно їсти.

2. вульг. Кричати, репетувати.

— Розійшлися! Шабаш! Пороззявляли верші і хавкають, ніби й вони щось тямлять! — грізно гукає Окунь (Стельмах, І, 1962, 373).

3. Дихати зябрами.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хавкати — ха́вкати 1 дієслово недоконаного виду видавати своєрідні звуки — про птахів ха́вкати 2 дієслово недоконаного виду жадібно їсти діал. Орфографічний словник української мови
  2. хавкати — див. їсти Словник синонімів Вусика
  3. хавкати — ХА́ВКАТИ¹, ає, недок. Те саме, що хава́вкати. Розпарена земля мліє... Виспівує ясноволоса іволга, хвалить день, виляскує соловей, квилить зозуля, аж хвилі ходять, лунко вигукує одуд, хавка перепел, кують жаби... (К. Словник української мови у 20 томах
  4. хавкати — I -ає, недок. Те саме, що хававкати. II -аю, -аєш, недок., діал. 1》 Жадібно їсти. 2》 вульг. Кричати, репетувати. 3》 Дихати зябрами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. хавкати — Хавкати, -каю, -єш гл. 1) Ѣсть съ жадностью. Желех. 2) Дышать жабрами. Желех. Словник української мови Грінченка