1. Словник української мови в 11 томах

халамидник

ХАЛАМИ́ДНИК, а, ч., розм., зневажл.

1. заст. Босяк, голодранець.

Забажалося йому побути між «халамидниками» — тими каліками-злодюгами, що оселяють кінці великих міст (Мирний, І, 1954, 353).

2. Бешкетник, пустун.

Громада, зніяковівши, втихла. Чулося тільки, як у натовпі притишеним голосом громадяни картали халамидників з молоді, що розв’язали були язики і серйозну справу перетворили на забаву (Іщук, Вербівчани, 1961, 124);

Максим віддасть лише одну рибину, бо треба таки принести матері якусь копійчину, хай і вона знає, що він не якийсь халамидник, а помічник (Стельмах, Хліб.., 1959, 445);

// Уживається як лайливе слово.

— Чого босоніж стоїш? — А то ви не знаєте? Купило притупило.— Тоді сиди, халамиднику, в запічку..! — гримає дядько Себастіян (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 19).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. халамидник — халами́дник іменник чоловічого роду, істота розм., зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. халамидник — Обідранець, обшарпанець, голодранець, обірванець, шарпак, харпак, с. ракло, хуліган, ВОЛОЦЮГА; (- дітей) урвитель, пустун. Словник синонімів Караванського
  3. халамидник — див. бешкетник; непокірний Словник синонімів Вусика
  4. халамидник — ХАЛАМИ́ДНИК, а, ч., розм., зневажл. 1. заст. Босяк, голодранець. Забажалося йому побути між “халамидниками” – тими каліками-злодюгами, що оселяють кінці великих міст (Панас Мирний). 2. Бешкетник, пустун. Громада, зніяковівши, втихла. Словник української мови у 20 томах
  5. халамидник — халами́дник знев. бешкетник, пустун (ср, ст)|| = ваґабунда Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. халамидник — (-а) ч.; крим.; зневажл. Дрібний злодій. БСРЖ, 640; СЖЗ, 108; ЯБМ, 2, 483. Словник жарґонної лексики української мови
  7. халамидник — -а, ч., розм., зневажл. 1》 заст. Босяк, голодранець. 2》 Бешкетник, пустун. || Уживається як лайливе слово. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. халамидник — БОСЯ́К розм. (зубожіла, соціально й морально занепала людина з декласованих шарів населення — перев. у дореволюційній Росії), ХАЛАМИ́ДНИК заст.; ЛЮ́МПЕН розм., ДРАБ діал., зневажл. (безвідносно до країни). Словник синонімів української мови
  9. халамидник — Халами́дник, -ка, -кові, -ку! -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. халамидник — Халамидник, -ка м. Оборвышъ, босякъ. Мир. ХРВ. 296. Словник української мови Грінченка