халат

ХАЛА́Т, а, ч.

1. Довгополий просторий верхній одяг (перев. без застібок) у деяких азіатських народів.

Сліпуче сонце осявало струнку постать татарки, грало на рудих, свіжопофарбованих косах, жовтому халаті й червоних шароварах (Коцюб., І, 1955, 285);

Сидів [бай] в маленькій тюбетейці на лисій голеній голові, широко розкинувши поли малинового шовкового халата (Тулуб, В степу.., 1964, 37);

// Просторий хатній одяг вільного крою.

Звівсь, ноги в повстяники всучив, надибав свого на хутрі.. халата, нарядився в нього, підперезався й пішов умиватись (Мирний, IV, 1955, 354);

У кухню ввійшла в рожевому ранковому халаті з розпущеною косою і склянкою в руках Ольга (Вільде, Сестри.., 1958, 342);

Рушники і волохатий купальний халат висіли тут же (Собко, Граніт, 1937, 102).

2. Легкий просторий робочий одяг, який надягають поверх звичайного одягу.

У комірчині, де звичайно стояли бідони з молоком та висіли білі халати доярок, сидів Дорош, звіряючи таблицю надоїв (Тют., Вир, 1964, 133);

Працювати в отрутосховищі слід у халатах, респіраторах або марлевих пов’язках, рукавицях та пилонепроникних окулярах (ІІІкідн. і хвор.. рослин, 1956, 51);

Входить Кречет — він у білому халаті (Корн., І, 1955, 94);

Залізничник повертається в супроводі двох дівчат-санітарок в білих халатах (Коч., II, 1956, 55);

Видавши нам халати, сестра повела нас на другий поверх (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 76);

// Верхній одяг арештанта, в’язня.

Пісня була така ж сумовита, як і безконечний тоскний шлях, як арештантські сірі халати, як нестихаючий дзвін кайданів (Донч., IV, 1957, 40);

*Образно. Розмова велася довго, коло години, а на тюремному дворі сірі халати перекидались догадками, цинічними увагами та переморгувались (Коцюб., II, 1955, 192);

// Верхній маскувальний одяг у воїнів.

Сержант Орлюк повз у снігу в білому халаті, а за ним білими грудками поволі просувались його гвардійці (Довж., І, 1958, 311);

Намагаючись не дихати, Марія Степанівна приклала руку до сухих грудей і обережно визирнула у вікно. Око вихопило кілька фігур у білих маскувальних халатах (Ткач, Плем’я.., 1961, 5).

3. Старовинний довгополий верхній чоловічий одяг; каптан.

Ой, виїхав королевич на круту гору, Та скинув з себе шовковий халат, Та й улігся спать (Чуб., V, 1874, 768).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. халат — хала́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. халат — (спальний) шляфрок, піжама, (маскувальний) маскхалат; халатик; п! МЕДИК. Словник синонімів Караванського
  3. халат — ХАЛА́Т, а, ч. 1. Довгополий просторий верхній одяг (перев. без застібок) у деяких азіатських народів. Сліпуче сонце осявало струнку постать татарки, грало на рудих, свіжопофарбованих косах, жовтому халаті й червоних шароварах (М. Словник української мови у 20 томах
  4. халат — ха́лат вул. плащ, пальто (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. халат — -а, ч. 1》 Довгополий просторий верхній одяг (перев. без застібок) у деяких азіатських народів. || Просторий хатній одяг вільного крою. 2》 Легкий просторий робочий одяг, що його надягають поверх звичайного одягу. || Верхній одяг арештанта, в'язня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. халат — ХАЛА́Т (хатній одяг вільного крою), ШЛАФРО́К заст., КАПО́Т заст. (жіночий); БАЛАХО́Н, ХАЛАМИ́ДА розм. (широкий одяг вільного крою). Словник синонімів української мови
  7. халат — Хала́т, -та, в -ті; -ла́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)