1. Словник української мови в 11 томах

халупка

ХАЛУ́ПКА, и, ж. Зменш.-пестл. до халу́па.

Крива, похилена халупка, з чорною стріхою і білими стінами, стояла поміж закинутих.. осель (Коцюб., II, 1955, 10);

В невеличкій халупці при стайнях містився центр охорони — щось на манер караульного приміщення (Сміл., Зустрічі, 1936, 218);

У нього лежать сотні тюбиків фарб. Свій заробіток він залишає в магазині, вишукуючи нових кольорів, і в низькій халупці теслі, що робить йому рами до полотен (Ю. Янов., І, 1958, 133).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. халупка — халу́пка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. халупка — див. дім; прибудова; халабуда Словник синонімів Вусика
  3. халупка — [халупка] -пкие, д. і м. -пц'і, мн. -пок Орфоепічний словник української мови
  4. халупка — ХАЛУ́ПКА, и, ж. Зменш.-пестл. до халу́па. Крива, похилена халупка, з чорною стріхою і білими стінами, стояла поміж закинутих .. осель (М. Коцюбинський); В невеличкій халупці при стайнях містився центр охорони – щось на манер караульного приміщення (Л. Словник української мови у 20 томах
  5. халупка — -и, ж. Зменш.-пестл. до халупа. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. халупка — Халупа, -пи ж. Лачуга, избенка. Ном. № 12703. Чуб. II. 196. ум. халупка. Вільно губці в своій халупці. Ном. № 6812. Словник української мови Грінченка