ханька

ХА́НЬКА, и, ж., заст. Гарбуз.

*У порівн. Креснули, вдарили копита, шаблі схрестились… Кров за кров! Я чорну голову бандита, неначе ханьку, розколов (Сос., II, І 958, 424).

♦ Розпусти́ти ханьки́ — почати багато говорити; розбалакатися.

Як розпустить свої ханьки, так і за день не переслухаєш (Сл. Гр.);

Ханьки́ м’я́ти:

а) нічого не робити.

— Схаменись лишень, блазню! Треба діло робити, а не ханьки мняти [м’яти] (Кв.-Осн., II, 1956, 203);

Йому б тільки на лавці ханьки м’яти (Сл. Гр.);

б) зволікати з чимсь.

— Чому не йдете вінчатись? Але затого вийдуть з вутрені [утрені], і молода з дружками давно жде, а вони тут ханьки мнуть (Кв.-Осн., II, 1956, 215);

— Не хочу я, батечку, ні пана, ні попа. — А кого ж? — запитав старий грізно. Дівчина почервоніла, мовчить, тільки труситься. — Не мни багато ханьки, а скажи, що хочеш Василя Зарічука, та й годі! (Федьк., Буковина, 1950, 140);

в) (за ким, біля кого) домагатися чиєїсь прихильності, упадати за ким-небудь.

[Xівря:] Кажуть, що нібито Павло за Варкою Гупаленковою почав ханьки мняти [м’яти]?.. (Кроп., II, 1958, 374);

Софрон, дивіться, почав ханьки м’яти біля якихось есерів (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 172).