1. Словник української мови в 11 томах

хвальба

ХВАЛЬБА́, и́, ж., розм. Вихваляння, похвала.

Раї стало ніяково від хвальби десятника (Коп., Вибр., 1948, 65);

Він з фаху вибійник і має, Здається, усі шістдесят. Та ще почува себе справно (Не хвастощі це, не хвальба), На пенсію вийшов недавно, Та зараз усидиш хіба..! (Воскр., З перцем!, 1957, 275);

Найбільше допікала старій хвальба дівера за прирізку землі (Кос., Новели, 1962, 111).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хвальба — хвальба́ іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. хвальба — Вихваляння, похвальба; хвастощі, вихвалка, с. хизування. Словник синонімів Караванського
  3. хвальба — див. хвастощі Словник синонімів Вусика
  4. хвальба — ХВАЛЬБА́, и́, ж., розм. 1. Добрий відгук про когось, щось; похвала. Раї стало ніяково від хвальби десятника (О. Копиленко); Я зібрав би всіх титанів І сказав би, знявши капелюх: Я не буду вам співать панів І хвальбою лоскотати слух (В. Симоненко). Словник української мови у 20 томах
  5. хвальба — -и, ж., розм. Вихваляння, похвала. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. хвальба — ПОХВАЛА́ (добрий, похвальний відгук про когось, щось), ПОХВАЛЯ́ННЯ, СХВА́ЛЕННЯ, ХВАЛЬБА́ розм., ПОХВАЛЬБА́ розм.; КОМПЛІМЕ́НТ (підкреслена, захоплена, іноді перебільшена), ДИФІРА́МБИ (ДИФІРА́МБ рідше), ПАНЕГІ́РИК, МАДРИГА́Л (перев. книжн., підсил. Словник синонімів української мови
  7. хвальба — Хвальба, -би ж. 1) Похвала, хваленіе. Хвальба сорочки не дасть. Ном. № 7477. Власна хвальба не платить. Ном. № 2561. 2) Хвастовство. Хвальба повні торби, а в тіх торбах пусто. Чуб. І. 282. 3) Угроза. Словник української мови Грінченка