1. Словник української мови в 11 томах

хирний

ХИ́РНИЙ, а, е.

1. Який ослаб, виснажився через хворобу; кволий, немічний, худий.

— Гарна людина цей хирний чех? — лепетав важкий Балабуха, погладжуючи сиву бороду (Н.-Лев., III, 1956, 221);

— Такі ви були, як пригадую собі, хворобливі обоє та хирні на вигляд… (Козл., Мандрівники, 1946, 54);

// на що. Який хворіє якоюсь хворобою.

[Стара Бавмертиха:] Він таки хтів її взяти, та вже тоді був зовсім хирний на груди (Л. Укр., IV, 1954, 215);

По болоні [оболоні] хирні коні.. Ходять самопас (Фр., XIII, 1954, 179);

// Який погано росте або в’яне, засихає; (про рослини); чахлий.

Кози Об’їдають хирні лози… (Стар., Поет. тв., 1958, 56).

2. перен., зневажл. Нікчемний, нікудишній.

Мовчи, хирний! (Номис, 1864, № 13094);

А бач, Рябко, а бач!.. не гавкай, не ганяйсь; Ляж, хирний, та й мовчи, із Паном не рівняйсь! Чого брехать? (Г.-Арт., Байки.., 1958, 53);

— А ви, мамо, як знаєте про Зосю? — спитав син.— А хто бігав цілісінький вечір слідком за тобою, як не та хирна Зося? (Н.-Лев., І, 1956, 187).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хирний — хи́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. хирний — Кволий, немічний, нездолящий, худий, (- лози) чахлий, П. нікчемний, нікудишній, хиренний, хирлявий, хирявий Словник синонімів Караванського
  3. хирний — див. гидкий; слабий; хворий Словник синонімів Вусика
  4. хирний — ХИ́РНИЙ, а, е. 1. Який ослаб, виснажився через хворобу; кволий, немічний. – Гарна людина цей хирний чех? – лепетав важкий Балабуха, погладжуючи сиву бороду (І. Нечуй-Левицький); – Такі ви були, як пригадую собі, хворобливі обоє та хирні на вигляд... (П. Словник української мови у 20 томах
  5. хирний — -а, -е. 1》 Який ослаб, виснажився через хворобу; кволий, немічний, худий. || на що. Який хворіє на якусь хворобу. || Який погано росте або в'яне, засихає (про рослини); чахлий. 2》 перен., зневажл. Нікчемний, нікудишній. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. хирний — НІКЧЕ́МНИЙ (про людину — ні на що не здатний; про якусь річ — який не відповідає певним вимогам), НІКУДИ́ШНІЙ розм.; ЗАДРИ́ПАНИЙ фам. (перев. про людину); НЕЩА́СНИЙ розм., ХИ́РНИЙ зневажл. (при звертанні та зі сл. той, цей і т. ін. — ужив. Словник синонімів української мови
  7. хирний — Хи́рий і хи́рний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. хирний — Хирний, -а, -е 1) Болѣзненный, безсильный. Чоловік хирний. Черк. у. Та там дівча замліле, більш хирне, ніж здорове. Черниг. г. До твоїх ніг мої руки хирні простягаю. К. МБ. XI. 149. 2) Ничтожный, плохой, скверный. Мовчи, хирний! Ном. № 13094. Словник української мови Грінченка