1. Словник української мови в 11 томах

хитрюга

ХИТРЮ́ГА, и, ч. і ж., розм. Дуже хитра людина або тварина.

Горювала Любка, поки не підібрав її хитрюга Гопченко (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 175);

Надворі вже пофоркує і нетерпляче б’є копитом наша лукавоока хитрюга (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 142).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хитрюга — хитрю́га іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. хитрюга — див. хитрий Словник синонімів Вусика
  3. хитрюга — ХИТРЮ́ГА, и, ч. і ж., розм. Дуже хитра людина або тварина. Горювала Любка, поки не підібрав її хитрюга Гопченко (В. Земляк); Надворі вже пофоркує і нетерпляче б'є копитом наша лукавоока хитрюга (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
  4. хитрюга — -и, ч. і ж., розм. Дуже хитра людина або тварина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. хитрюга — ХИ́ТРИЙ ім. (людина, яка для досягнення чогось діє непрямими, нерідко обманними шляхами), ЛУКА́ВИЙ, КРУТІ́Й, КРУТЬКО́ розм., ВИ́КРУТЕНЬ, ХИТРУ́Н розм., ХИТРЮ́ГА підсил. розм., ЛУКА́ВЕЦЬ розм., ШЕ́ЛЬМА розм., КРУТИ́ХВІСТ розм., ЛИС розм., ЛИСИ́ЦЯ розм. Словник синонімів української мови