1. Словник української мови в 11 томах

хльора

ХЛЬО́РА, и, ж., діал. Биття, шмагання.

◊ Дава́ти хльо́ру кому — бити, шмагати кого-небудь.

Всім старшинам тут без розбору, Панам, підпанкам і слугам Давали в пеклі обруд хльору, Всім по заслузі, як котам (Котл., І, 1952, 136).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хльора — хльо́ра іменник жіночого роду биття, шмагання діал., вживається переважно у фразеологізмі Орфографічний словник української мови
  2. хльора — ХЛЬО́РА, и, ж., діал. Биття, шмагання. Словник української мови у 20 томах
  3. хльора — -и, ж., діал. Биття, шмагання. Давати хльору — бити, шмагати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хльора — ПОБО́Ї (удари, яких завдають кому-небудь), БИТТЯ́, БІ́ЙКА, БІЙ розм., ЛУ́ПКА розм., ХЛЬОСТ (ХЛЬОСТА) розм., ПРОЧУХА́Н розм., ПРОЧУХА́НКА розм., ПРИПА́РКА ірон., ЛУ́ПЕНЬ діал., ХЛЬО́РА діал., ХАЛАЗІ́Я діал. Словник синонімів української мови
  5. хльора — Хльо́ра, -ри ж. = хлоста. Панам, підпанкам і слугам давали в пеклі добру хльору. Котл. Ен. ІІІ. 41. Словник української мови Грінченка