хлюпнутися
ХЛЮ́ПНУ́ТИСЯ, хлю́пну́ся, хлю́пне́шся, док.
1. Однокр. до хлю́патися 1, 3.
Максим красномовно стелепнув пляшкою — аж я почув, як хлюпнулася у ній горілка (Збан., Єдина, 1959, 370);
Лише коли щось хлюпнулось на озері, мов скинулась велика рибина, Левонтій, кинувшись перший, сердито штовхнув брата в плече: — Диви-но! Щось біле серед латаття (Гончар, II, 1959, 268);
Марта знов посунула до мужа стакан чаю так здорово, що чай хлюпнувся й розлився трохи на стіл (Н-.Лев., І, 1956, 383).
2. Упасти, зануритися, пірнути в що-небудь рідке, в’язке, викликавши плескіт.
Лебедик хлюпнеться і вирине: Блисне, проміннячко вечірнє Між хвиль ясних (Граб., І, 1959, 427);
Раптом до їхнього слуху долетів шум великої грудки, що котилася, зрушена чиєюсь ногою, і, зрештою, долетіла до низу і хлюпнулась об воду (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 31);
Підхоплений струменем повітря, він [клаптик картону].. брудно-сірою плямою хлюпнувся на чисту, прозору, синю гладінь річки… (Коз., Сальвія, 1959, 221).
Значення в інших словниках
- хлюпнутися — хлю́пну́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- хлюпнутися — [хл'упнутиес'а] -нус'а, -неис':а, -неиц':а, -нуц':а; нак. -ниес'а, -н'іц':а і [хл'упнутиес'а] -нус'а, -нес':а, -нец':а, -нуц':а; нак. -нис'а, -н'іц':а Орфоепічний словник української мови
- хлюпнутися — ХЛЮ́ПНУ́ТИСЯ, хлю́пну́ся, хлю́пне́шся, док. 1. Однокр. до хлю́патися 1, 3. Максим красномовно стелепнув пляшкою – аж я почув, як хлюпнулася у ній горілка (Ю. Словник української мови у 20 томах
- хлюпнутися — хлюпнуся, хлюпнешся, док. 1》 Однокр. до хлюпатися 1), 3). 2》 Упасти, зануритися, пірнути в що-небудь рідке, в'язке, викликавши плескіт. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хлюпнутися — ПІРНУ́ТИ (швидко зануритися у воду або в якусь іншу рідину перев. з головою), ВПІРНУ́ТИ (УПІРНУТИ), ПОРИ́НУТИ, НИРНУ́ТИ розм., ПУРНУ́ТИ розм., КА́НУТИ перев. поет., ДА́ТИ НУРКА́ діал.; ШУБО́ВСНУТИ, ШУБО́ВСНУТИСЯ, ХЛЮ́ПНУ́ТИСЯ, ПЛЮ́СНУТИ розм. Словник синонімів української мови
- хлюпнутися — Хлюпнутися, -нуся, -нешся гл. одн. в. отъ хлюпатися. Чай хлюпнувся і розлився. Левиц. Пов. 62. Словник української мови Грінченка