1. Словник української мови в 11 томах

хлюпіт

ХЛЮ́ПІТ, поту, ч. Звуки від коливання, падіння води чи удару по її поверхні.

І ніч, і дівоча постать, і хлюпіт води вразили Нагарного (Стельмах, I, 1962, 183);

Ріка видавалася чорною прірвою. В цій прірві часами чути було хлюпіт — то, мабуть, плигали харіуси, що звуться байкальськими форелями (Трубл., І, 1955, 80);

Вода густо лилася з стріхи, і чути було її хлюпіт у ярочку, що його навколо хати роками виколупував дощ (Томч., Жменяки, 1964, 92).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хлюпіт — хлю́піт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. хлюпіт — див. звучання Словник синонімів Вусика
  3. хлюпіт — ХЛЮ́ПІТ, поту, ч. Звуки від коливання, плескання, падіння води чи удару по її поверхні. І ніч, і дівоча постать, і хлюпіт води вразили Нагарного (М. Стельмах); Ріка видавалася чорною прірвою. Словник української мови у 20 томах
  4. хлюпіт — -поту, ч. Звуки від коливання, падіння води чи удару по її поверхні. Великий тлумачний словник сучасної мови