1. Словник української мови в 11 томах

хмелина

ХМЕЛИ́НА, и, ж. Одне стебло хмелю (у 1 знач.).

— Ой хмелю ж мій, хмелю, Тонкая хмелино, Де ж ти, хмелю, зиму зимував, Що й не розвивався́ (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 149);

Як хмелині вгору виться, Тичини немає! (Чуб., V, 1874, 194);

У одному хорошому садочку, Геть-геть аж у куточку, Стирчав кілок між Лопухом, А по йому Хмелина повилася (Гл., Вибр., 1957, 197);

*У порівн. Покохала Маруся Прохора — і мов та хмелина коло його в’ється (П. Куліш, Вибр., 1969, 265).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хмелина — хмели́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. хмелина — ХМЕЛИ́НА, и, ж. 1. Одне стебло хмелю (у 1 знач.). – Ой хмелю ж мій, хмелю, Тонкая хмелино, Де ж ти, хмелю, зиму зимував, Що й не розвивався́? (з народної пісні); Як хмелині вгору виться, Тичини немає! (П. Словник української мови у 20 томах
  3. хмелина — -и, ж. Одне стебло хмелю (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хмелина — Хмели́на, -ни; -ли́ни, -ли́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)