хмільний
ХМІЛЬНИ́Й, а́, е́.
1. Який сп’янів від уживання алкогольних напоїв; п’яний, нетверезий.
Приїхав чоловік звідти [з села] хмільним.. від розведеного спирту (Стельмах, І, 1962, 614);
— Спробуйте все-таки підпоїти Танюшкіна, відкрийтесь, що ви соціаліст, може, він хмільний і пробовкнеться… (Бурл., Напередодні, 1956, 79);
// Власт. п’яній, нетверезій людині.
Голова Степанова була ще хмільною (Бабляк, Жванчик, 1967, 44);
У хмільних очах двояться людські обличчя, але він чує голос дружини (Шиян, Магістраль, 1934, 126);
// Такий, в якому беруть участь п’яні, нетверезі люди.
За якийсь хмільний бешкет був списаний [Леонід] з корабля (Гончар, Таврія, 1952, 227).
2. Який викликає сп’яніння, п’янить (про напій).
Хмільна вода до добра не доведе (Укр.. присл.., 1963, 497);
На срібній таці в неї були золоті келехи з медом хмільним (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 135);
Біля кожного двору на чисто вимитих лавицях стояли відра з холодною водою та хмільною брагою (Гончар, III, 1959, 423);
— Прозору шклянку вщерть налито Вином, червоним і хмільним! (Рильський, І, 1960, 156);
// у знач. ім. хмільне́, но́го, с. П’янкий напій.
— Жвавіш повертайся, п’яна пико! — підгонив він, хоча підручний сном-духом не знав хмільного (Гончар, III, 1959, 150);
Вздовж довгого столу, тут і там, сиділи ті з гостей, котрі або ще не хотіли спати, або не могли зрушити з місця, перебравши хмільного (Гжицький, Опришки, 1962, 157);
// перен. Який викликає стан, подібний до сп’яніння.
Вдихаючи хмільний солод прогрітої клуні, Докія туго і обережно вкладала снопи, мов сповитих дітей (Стельмах, II, 1962, 404);
Ще лише початок квітня, а природа вже мовби поспішає розкритися людям своїми щедротами, хмільною красою справжньої повної весни (Гончар, Зустрічі.., 1950, 42);
Артьомов.. ліг на груди й обличчям уткнувся в суху траву, жадібно вдихаючи хмільний запах (Чорн., Визвол. земля, 1959, 192).
3. перен. Який перебуває в стані піднесення, збудження, самозабуття.
— А, ти вже тут! Що ж — не вдалось утекти́ — вищирився до нього з невимовною злістю хмільний од перемоги Матюха (Головко, II, 1957, 160);
Ледь-ледь хмільний від музики й думок, Ти вибігаєш з крісел, ти виходиш В негожу ніч (Бажан, Роки, 1957, 285);
Іван Переверза дома не всидів.. Він ходив по руднику, трохи хмільний від успіху і поздоровлень (Ткач, Плем’я.., 1961, 241);
Я збирав то яблука, то сливи, Не лічив своїх веселих діб. По садах блукав хмільний, щасливий (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 88);
// Власт. тому, хто перебуває в такому стані.
Генерал, видно, був чимось не зовсім задоволений. Його мовби не торкалася та загальна радість, той піднесений, майже хмільний настрій, що панував зараз у військах (Гончар, III, 1959, 421);
// Який не контролюється свідомістю, розумом і свідчить про стан піднесення, збудження, самозабуття.
Матюха сатанів. Скривавлене обличчя хлопцеве і з очей страх будили в ньому гостре чуття звірячої люті й хмільної насолоди (Головко, II, 1957, 144);
Він сидить, і в горлі у нього закипає і піниться хмільна і терпка лють (Собко, Любов, 1935, 108);
Ганну раптом пройняло якесь неясне, хмільне і тривожне збентеження. Щось зовсім незрозуміле творилося в її душі (Коз., Сальвія, 1959, 69).
4. Стос. до хмелю (у 1, 3 знач.).
Він обняв її [тополю], приголубився гарячою головою до стовбура, від якого віяло морозяним духом і далеким, ледь вловимим запахом хмільної запари (Тют., Вир, 1964, 474);
; Як ненавидів він отой знахабнілий, в хмільному чаду гурт чужинців [фашистів]! (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 194).
Значення в інших словниках
- хмільний — хмільни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- хмільний — Захмелілий, охмелілий, підхмелений Словник синонімів Вусика
- хмільний — [хм'іл'ний] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- хмільний — ХМІЛЬНИ́Й, а́, е́. 1. Який сп'янів від уживання алкогольних напоїв; п'яний, нетверезий. Приїхав чоловік звідти [з села] хмільним .. від розведеного спирту (М. Словник української мови у 20 томах
- хмільний — -а, -е. 1》 Який сп'янів від уживання алкогольних напоїв; п'яний, нетверезий. || Власт. п'яній, нетверезій людині. || Такий, в якому беруть участь п'яні, нетверезі люди. 2》 Який викликає сп'яніння, п'янить (про напій). || у знач. ім. хмільне, -ного... Великий тлумачний словник сучасної мови
- хмільний — ЗБУ́ДЖЕНИЙ прикм. (який перебуває в стані нервового піднесення, напруження), СХВИЛЬО́ВАНИЙ, РОЗХВИЛЬО́ВАНИЙ, РОЗПА́ЛЕНИЙ підсил., РОЗГАРЯ́ЧЕНИЙ підсил., НАЕЛЕКТРИЗО́ВАНИЙ підсил., ОП'ЯНІ́ЛИЙ від чого, підсил., СП'ЯНІ́ЛИЙ від чого, підсил. Словник синонімів української мови