1. Словник української мови в 11 томах

ходжати

ХОДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., діал. Ходити.

Тим-то я такий веселий І без палиці ходжаю, Бо мої литки й одежа Будуть цілі, добре знаю (Сам., І, 1958, 160);

[Катря:] Як став [Михайло] ходжати до нас, став зі мною балакати, вчити мене, то своїм тихим голосом та словом ласкавим витяг усю мою душу, вийняв цілком моє серце (Стар., Вибр., 1959, 165).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ходжати — ходжа́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. ходжати — ХОДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., діал. Ходити. Тим-то я такий веселий І без палиці ходжаю, Бо мої литки й одежа Будуть цілі, добре знаю (В. Словник української мови у 20 томах
  3. ходжати — -аю, -аєш, недок., діал. Ходити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ходжати — ХОДИ́ТИ (переміщатися, ступаючи ногами; змінювати місце в просторі, перев. в різних напрямках протягом певного часу), ХОДЖА́ТИ діал.; ПОХОДЖА́ТИ, ПРОХОДЖА́ТИ розм., ПРОХОДЖА́ТИСЯ розм., ПРОХО́ДЖУВАТИСЯ розм., ПРОХО́ДИТИСЯ розм., ФЛАНІ́РУВАТИ заст., розм. Словник синонімів української мови