1. Словник української мови в 11 томах

холостякувати

ХОЛОСТЯКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Не одружуватися, жити холостяком.

— Ти ще тут холостякуєш́ — спитав Подолянський.— Поки що так (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 145);

— Скажу чесно, признався Карпо,— я гадав, що ти й досі холостякуєш (Чаб., Тече вода.., 1961, 22).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. холостякувати — холостякува́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. холостякувати — ХОЛОСТЯКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Жити холостяком, не одружуючись, парубкувати, козакувати. – Ти ще тут холостякуєш́ – спитав Подолянський. – Поки що так (М. Ю. Тарновський); – Скажу чесно, признався Карпо, – я гадав, що ти й досі холостякуєш (М. Словник української мови у 20 томах
  3. холостякувати — -ую, -уєш, недок., розм. Не одружуватися, жити холостяком. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. холостякувати — ХОЛОСТЯКУВА́ТИ (жити холостяком, не одружуючись; жарт. — жити тимчасово без дружини), ПАРУБКУВА́ТИ, КОЗАКУВА́ТИ розм., МОЛОДИКУВА́ТИ розм., БУРЛАКУВАТИ розм., ПАРУБО́ЧИТИ діал. — Холостякувати ж довго не буду. Приїду додому, зразу женюсь (А. Словник синонімів української мови