1. Словник української мови в 11 томах

хоркнути

ХО́РКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до хо́ркати.

Качка крякнула. Розгублено, дико. Крик її вичахав у вухах. І раптом хоркнула вгорі, а за нею — ще кілька (Гуц., Скупана.., 1965, 262);

Хоркнули мотори танків, кіннотники виїхали з лісу, піхота звелася на повний зріст, гримнула перша гармата (Перв., Невигадане життя, 1958, 264).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хоркнути — хо́ркнути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. хоркнути — ХО́РКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до хо́ркати. Качка крякнула. Розгублено, дико. Крик її вичахав у вухах. І раптом хоркнула вгорі, а за нею – ще кілька (Є. Гуцало); Хоркнули мотори танків, кіннотники виїхали з лісу, піхота звелася на повний зріст, гримнула перша гармата (Л. Первомайський). Словник української мови у 20 томах
  3. хоркнути — -ну, -неш, док. Однокр. до хоркати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хоркнути — ПИ́РХАТИ (видавати глухі звуки, шумно випускаючи повітря через ніс), ПИ́РСКАТИ, ЧМИ́ХАТИ, ПО́РСКАТИ розм., ПРИ́СКАТИ розм., ПРИ́ХАТИ розм.; ПРИ́ХКАТИ розм.; ФО́РКАТИ, ФИ́РКАТИ, ХО́РКАТИ, ФУ́РКАТИ розм., ФУ́КАТИ діал. (перев. про коней). — Док. Словник синонімів української мови