хоровий

ХОРОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до хор 1, 9.

Високого рівня досягла в Радянській Естонії хорова культура (Рад. Укр., 14.XII 1956, 4);

Котурни скинувши для дії хорової, Як Артеміда, я на Фрігії горах Водила ігрища (Зеров, Вибр., 1966, 465);

Вона з дитинства любила пісню, співала в хорових гуртках і не могла собі уявити життя без музики й співу (Дмит., Наречена, 1959, 145);

// Який виконується хором, признач. для виконання хором.

Полилися веселі хорові народні пісні (Н.-Лев., III, 1956, 315);

*Образно. Біля костьолу баштовий спинити танк звелів. Відкрився люк — і хоровий органа дужий спів танкісти чують (Гонч., Вибр., 1959, 314).