1. Словник української мови в 11 томах

хоч-не-хоч

ХО́Ч-НЕ-ХО́Ч, присл., розм. Незалежно від чийогось бажання; мимоволі, мимохіть.

Так прехороше та жалібно співають [дяки], що хоч-не-хоч, так заплачеш (Кв.-Осн., II, 1956, 96);

Баран часом із великого свого ума наставить лоба й не хоче йти. Тоді підбігає пес, злегка кусає за бік — і баран хоч-не-хоч біжить ча місце (Хотк., Довбуш, 1965, 86);

Трудно буде в кузні день у день з ранку до вечора. Це не те, що при батькові — заохотки. Найнявся — продався: роби хоч-не-хоч! (Головко, II, 1957, 393);

— Прямо скажем, трудний хлопець, але є в ньому й таке, що хоч-не-хоч викликає симпатію… (Гончар, Бригантина, 1973, 154).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хоч-не-хоч — хо́ч-не-хо́ч прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. хоч-не-хоч — Мимоволі, мимохіть, рад-не-рад; хочеш-не-хочеш, хіть-не-хіть, з. хотя-нехотя. Словник синонімів Караванського
  3. хоч-не-хоч — див. мимоволі Словник синонімів Вусика
  4. хоч-не-хоч — ХО́Ч-НЕ-ХО́Ч, присл., розм. Незалежно від чийогось бажання; мимоволі, мимохіть, поневолі, мимовіль. Так прехороше та жалібно співають [дяки], що хоч-не-хоч, так заплачеш (Г. Словник української мови у 20 томах
  5. хоч-не-хоч — присл., розм. Незалежно від чийогось бажання; мимоволі, мимохіть. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. хоч-не-хоч — МИМОВО́ЛІ (без певного наміру; всупереч власній волі), МИМОВІ́ЛЬНО, НЕВІ́ЛЬНО, МИМОХІ́ТЬ, ПОНЕВО́ЛІ розм., МИМОВІ́ЛЬ розм., НЕДОБРОХІ́ТЬ заст. Словник синонімів української мови
  7. хоч-не-хоч — Хо́ч-не-хоч; присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)