хрипливий

ХРИПЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Трохи хрипкий, з хрипотою.

Розкуйдана головка його спокійно лежала на подушці; важке хрипливе зітхання виходило з його розкритого рота (Мирний, І, 1954, 308);

Село спало.. І дивно було серед цього сонного безгоміння чути глухий хрипливий кашель (Речм., Весн. грози, 1961, 3);

Ось він, круглоплечий, невисокий, стоїть зараз перед парубком в рябій телячій шапці, в селянській свитці й чоботях і розгублює в загущеній, з першою сивиною бороді рештки хрипливого реготу (Стельмах, І, 1962, 126);

Чую ніби хрипливий трохи голос твій біля бригадної садиби… (Гонч., Вибр., 1959, 63);

Звідкілясь донісся тихий хрипливий спів. Озирнувся по кімнаті — репродуктора ніде не було (Хор., Ковила, 1960, 16);

Тайах щось співала, але хрипливі нотки почувалися в її голосі, немов хотіло прорватися ридання (Ю. Янов., II, 1958, 52);

Мелодія затихає, і хрипливі звуки гармонії, хряпнувши, замовкли (Досв., Вибр., 1959, 313);

Він має охоту здушити хрипливе горло цього добродія, хоч старається не показати ні своєї радості, ні своїх бажань… (Коцюб., І, 1955,412).

2. діал. Скрипучий.

Хрипливе дерево два віки живе, а здорове й одного не проживе (Номис, 1864, № 8156).