1. Словник української мови в 11 томах

хрипотіння

ХРИПОТІ́ННЯ, я, с., розм. Те саме, що хрипі́ння.

Ціпа покректав, хитнувся з боку на бік, підсунув під себе поли коротенької куртки й захрипів. Спочатку його слова губились в хрипотінні, а згодом стали виразніші (Досв., Вибр., 1959, 192);

З хрипоті́нням-те саме, що З хрипом ( див. хрип).

Обличчя мав [Кисіль] брязкле, бліде, під очима— синці, щоки неголені; голос тонкий, з хрипотінням, прокурений (Мур., Бук. повість, 1959, 210).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хрипотіння — хрипоті́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. хрипотіння — ХРИПОТІ́ННЯ, я, с., розм. Те саме, що хрипі́ння. Ціпа покректав, хитнувся з боку на бік, підсунув під себе поли коротенької куртки й захрипів. Спочатку його слова губились в хрипотінні, а згодом стали виразніші (Олесь Досвітній). Словник української мови у 20 томах
  3. хрипотіння — -я, с., розм. Те саме, що хрипіння. Великий тлумачний словник сучасної мови