1. Словник української мови в 11 томах

хрущати

ХРУЩА́ТИ, щу́, щи́ш, недок., перех. і неперех. Те саме, що хрусті́ти.

Тільки лист, покритий памороззю та замерзлими дощовими краплями, хрущить під ногами… (Барв., Опов.., 1902, 123);

Хрущить, ламаючись, розмай-трава… (Гер., Дорога, 1939, 36);

— Що ж у вас болить? — Та все болить…— Чоловік став підводитись, і чутно було, як хрущали його кістки (Мирний, І, 1954, 348);

Соломія почувала, що серце затріпалось, в грудях здушило, аж дух забивало. І вона вже не йшла, не закрадалась поза деревами, а бігла бігцем, аж бадилля під ногами хрущало (Н.-Лев., VI, 1966, 384);

Сагайда, поступово прохмеляючись після міцних грінавських вражень, нещадно хрущав своїми новими чобітьми по дрібному камінню (Гончар, III, 1959, 335);

*У порівн. Сухарець заскрипів в зубах, неначе десь під підлогою хрущала зубками миша (Н.-Лев., VI, 1966, 16).

Хруща́ти на зуба́х — те саме, що Хрумті́ти на зуба́х ( див. хрумті́ти).

Взяв [Вовк] Овечку, обідрав, Як знав, Та й заходився хорошенько М’ясце під дубом уминать,— Аж на зубах кістки хрущать (Гл., Вибр., 1951, 23).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хрущати — хруща́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. хрущати — див. звучати; хрупати Словник синонімів Вусика
  3. хрущати — ХРУЩА́ТИ, щу́, щи́ш, недок., що і без прям. дод. Те саме, що хрусті́ти. Тільки лист, покритий памороззю та замерзлими дощовими краплями, хрущить під ногами... (Ганна Барвінок); Хрущить, ламаючись, розмай-трава... (К. Герасименко); – Що ж у вас болить?... Словник української мови у 20 томах
  4. хрущати — -щу, -щиш, недок., перех. і неперех. Те саме, що хрустіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. хрущати — ТРІЩА́ТИ (утворювати тріск, лопаючись, розламуючись тощо), ТРІ́СКАТИ, ТРІСКОТА́ТИ (ТРІСКОТІ́ТИ) підсил.; ХРУСТІ́ТИ, ХРУ́СКАТИ, ХРУЩА́ТИ, ХРУСКОТІ́ТИ підсил. (про кістки, суглоби тощо); ПОЛУ́СКУВАТИ (злегка); ШКВАРЧА́ТИ (про страву — підсмажуючись) . Словник синонімів української мови
  6. хрущати — Хруща́ти, -щу́, -щи́щ гл. Хрустѣть. Та й заходився хорошенько мнясце під дубом уминать, аж на зубах кістки хрущать. Гліб. Словник української мови Грінченка