1. Словник української мови в 11 томах

хрящуватий

ХРЯЩУВАТИЙ¹, а, е. З випнутими, великими хрящами ( див. хрящ¹).

Знову аж захлинувся старий Шумейко, хапаючи ротом повітря, наче хтось дужий здавив йому хрящувате горло (Шиян, Баланда, 1957, 258);

Кашкет був завеликий Жорці, він, мабуть, дістав би йому до плечей, коли б не зачепився на круглих хрящуватих вухах (Збан., Мор. чайка, 1959, 46);

Ніздрі його хрящуватого носа збуджено здригалися (Ткач, Крута хвиля, 1956, 58).

ХРЯЩУВА́ТИЙ², а, е, геол. Який містить у собі хрящ; який містить багато хряща ( див. хрящ²).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хрящуватий — хрящува́тий 1 прикметник з випнутими хрящами хрящува́тий 2 прикметник про гірську породу Орфографічний словник української мови
  2. хрящуватий — див. хрящ Словник синонімів Вусика
  3. хрящуватий — ХРЯЩУВА́ТИЙ¹, а, е. З випнутими, великими хрящами (див. хрящ¹). Знову аж захлинувся старий Шумейко, хапаючи ротом повітря, наче хтось дужий здавив йому хрящувате горло (А. Словник української мови у 20 томах
  4. хрящуватий — I -а, -е. З випнутими, великими хрящами (див. хрящ I). II -а, -е, геол. Який містить хрящ; який містить багато хряща (див. хрящ II). Великий тлумачний словник сучасної мови