1. Словник української мови в 11 томах

цвіркнути

ЦВІ́РКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до цві́ркати.

Гримнув постріл, куля цвіркнула десь вище голови Чумаченка (Тют., Вир, 1964, 312);

Трифонов зціпив зуби і цвіркнув слиною крізь них (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 297);

— Газда дома? — питає [Крученючка] Доцьки, по-чоловічому цвіркнувши слину крізь рештку зубів (Вільде, Сестри.., 1958, III, 329);

// Сказати крізь зуби що-небудь зневажливе.

— Боїшся, щоб Грицько ціпка не дав? — цвіркнула Івга (Мирний, III, 1954, 40);

— Я проведу, Степко.— А я не боюсь!.. —Подумаєш,— цвіркнув крізь зуби Дмитро (Зар., На.. світі, 1967, 148);

Пувичка цвіркнув крізь зуби: — Здоров. Чого дивишся? Не пізнав, може? (Мик., Повісті.., 1956, 112).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цвіркнути — цві́ркнути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. цвіркнути — ЦВІ́РКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до цві́ркати. Гримнув постріл, куля цвіркнула десь вище голови Чумаченка (Григорій Тютюнник); Трифонов зціпив зуби і цвіркнув слиною крізь них (П. Автомонов); – Ґазда дома?... Словник української мови у 20 томах
  3. цвіркнути — -ну, -неш, док. Однокр. до цвіркати. || Сказати крізь зуби що-небудь зневажливе. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. цвіркнути — ДОКОРЯ́ТИ кому, розм. кого (виражати своє незадоволення комусь з певного приводу, звинувачувати когось у чомусь), ДОРІКА́ТИ, ЗАКИДА́ТИ кому що, КОРИ́ТИ кого, КАРТА́ТИ кого, ГА́НИТИ кого, ВИГОВО́РЮВАТИ кому, ВІДЧИ́ТУВАТИ кого, ВИЧИ́ТУВАТИ... Словник синонімів української мови
  5. цвіркнути — Цвіркнути, -кну, -неш гл. О сверчкѣ: затрещать разъ. В хаті тихо, і цвіркун не цвіркне. Драг. 66. Словник української мови Грінченка