циганкуватий

ЦИГАНКУВА́ТИЙ, а, е, розм. Схожий на цигана, циганку.

Збори розходились галасливо, як і більшість зборів. Біля дверей хлопці обступили Ярослава. А горбоносий, циганкуватий редактор прози туснув [штовхнув] його під бік, міцно потис руку (Мушк., День.., 1967, 102);

— Ти тільки подумай! Ота циганкувата, чорнорота Тамарка плеще про тебе, розносить по всьому селищі, що ніби ти переслідуєш отого п’янюгу Романа (Коз., Сальвія, 1959, 212);

// Такий, як у циган.

Дивиться Христина на веселе циганкувате обличчя Юрка, на його задьористі, повні іскристого сміху очі й мимоволі починає посміхатися (Стельмах, І, 1962, 281).