1. Словник української мови в 11 томах

циклон

ЦИКЛО́Н, ч.

1. род. у, метеор. Вихровий рух атмосфери із зменшенням тиску повітря від периферії до центра вихору, який супроводжується великою хмарністю та опадами; протилежне антициклон.

Циклони особливо часто виникають над північною половиною Атлантичного океану і звідти приходять в європейську частину СРСР (Фіз. геогр., 7, 1957, 37);

Стара Дорошенчиха, що уважніше за всіх у радгоспі слухала передачі радіо, що тривожніше за всіх синоптиків переживала звістки про пересування циклонів та ураганів, першою почула і про ці океанські випроби (Гончар, Тронка, 1963, 195).

2. род. у, розм. Сильна буря, ураган.

Добре, що тебе не застав на морі циклон оцей, а то я й не знаю, що б се було (Л. Укр., V, 1956, 219);

*Образно. Втепляючи очі в циклони пожеж, Напівнепритомний стояв [Залізний] (Еллан, І, 1958, 73);

*У порівн. Не зупиняючись, немов циклон, Повз станцію з вугіллям ешелон Прогуркотів — і зник за семафором (Перв., II, 1958, 223).

3. род. а, техн. Апарат для очищення повітря (газу) від завислих у ньому твердих частинок (пилу), дія якого грунтується на використанні відцентрової сили.

Дим з топок потрапляє до спеціальних металевих циклонів, де внаслідок завихрення осідають частки золи і сажі (Веч. Київ, 14.XII 1966, 2).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. циклон — ЦИКЛОН – АНТИЦИКЛОН Циклон. 1. р. -у. Вихровий бурхливий рух атмосфери, який супроводжується великою хмарністю й опадами. 2. р. -а. Апарат для очищення повітря, газу. Антициклон, -у. Ділянка стійкого підвищеного атмосферного тиску, розташована поміж циклонами. Літературне слововживання
  2. циклон — (тропічний) ГУРАҐАН. Словник синонімів Караванського
  3. циклон — I [циеклон] -ну, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў (у метеорології) II [циеклон] -на, м. (ў) -н'і (у техніці) Орфоепічний словник української мови
  4. циклон — Оберет, буревій, див. гураган, торнадо Словник чужослів Павло Штепа
  5. циклон — цикло́н 1 іменник чоловічого роду рух атмосфери; буря цикло́н 2 іменник чоловічого роду апарат Орфографічний словник української мови
  6. циклон — ЦИКЛО́Н, ч. 1. род. у, метеор. Вихровий рух атмосфери із зменшенням тиску повітря від периферії до центра вихору, який супроводжується великою хмарністю та опадами; протилежне антициклон. Словник української мови у 20 томах
  7. циклон — ч. 1》 род. -у, метеор. Вихровий рух атмосфери зі зменшенням тиску повітря від периферії до центра вихору, який супроводжується великою хмарністю та опадами; прот. антициклон. 2》 род. -у, розм. Сильна буря, ураган. 3》 род. -а, тех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. циклон — цикло́н (від грец. κυκλών – той, що обертається) 1. Атмосферний вихор, що характеризується зниженням тиску від периферії до центра. З Ц. пов’язана хмарна погода з опадами. 2. Апарат для очищення повітря або газу від завислих твердих частинок. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. циклон — I пристрій типу порохотяга для відокремлення частинок пилу від газу. II обл. пониженого тиску в атмосфері; рух повітря відбувається до центру ц. і навколо нього, у пн. півкулі — проти годинникової стрілки, у пд. Універсальний словник-енциклопедія
  10. циклон — БУ́РЯ (негода, що супроводжується сильним, навальним вітром, звичайно з дощем, грозою, а взимку — зі снігом), БОРВІ́Й поет., ХУРТОВИ́НА розм., ВІТРЯНИ́ЦЯ діал., ЧВА́РА діал. Словник синонімів української мови
  11. циклон — Цикло́н, -ну, в -ні; -ло́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)