1. Словник української мови в 11 томах

цикнути

ЦИ́КНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до ци́кати.

— Лізьмо,— скомандував Матрос. Черв’як легенько цикнув (Мик., Повісті.., 1956, 103);

Брязнули рушниці, цикнули патрони. Громада затихла (Гр., II, 1963, 155);

— Цс…— цикнула жінка на нього,— там Доря (Коцюб., II, 1955, 367);

На прив’язі кинувся пес, гавкнув вороже, але тут же й умовк. Хтось з господарів цикнув на нього (Вільде, Опов., 1954, 14);

— То справа не твого розуму,— цикнув Антон, розмахуючи руками (Чорн., Потік.., 1956, 18).

♦ Ци́кнути крізь (че́рез) зу́би — сплюнути крізь зуби.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цикнути — ци́кнути дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. цикнути — ЦИ́КНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до ци́кати. – Лізьмо, – скомандував Матрос. Черв'як легенько цикнув (І. Микитенко); Брязнули рушниці, цикнули патрони. Громада затихла (Б. Грінченко); – Цс... – цикнула жінка на нього, – там Доря (М. Словник української мови у 20 томах
  3. цикнути — ци́кнути вдарити (ср, ст)|| = вгатити Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. цикнути — -ну, -неш, док., розм. Однокр. до цикати. Великий тлумачний словник сучасної мови