1. Словник української мови в 11 томах

цс

ЦС, ЦСС, виг. Уживається як заклик до тиші, мовчання.

— Цс…— цикнула жінка на нього,— там Доря (Коцюб., II, 1955, 367);

Я почув поруч дитячий голосний шепіт: — Ма, дивись, який страшний цей дядя! У нього зовсім немає очей, тільки окуляри! — Цсс! — насварив хтось дитину (Ю. Янов., II, 1954, 73).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цс — цс вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. цс — ЦС, ЦСС, виг. Уживається як заклик до тиші, мовчання. Цс! Під хатою скриплять Санки на причіпку; В двір, бояри гомонять – Ідуть сватать дівку (Л. Боровиковський); – Цс... – цикнула жінка на нього, – там Доря (М. Словник української мови у 20 томах
  3. цс — виг. Те саме, що тс. Великий тлумачний словник сучасної мови