1. Словник української мови в 11 томах

цугундер

ЦУГУ́НДЕР, а, ч.: ♦ На цугу́ндер [бра́ти, узя́ти і т. ін.], розм.— притягати до відповідальності, розправлятися з кимось.

[Xрапко:] Ну, а як Лечариця скаже, що це все я йому нараяв? ..Та тоді, замісто Лечариці, та мене… на цугундер!.. у город, та… в тюрму… (Мирний, V, 1955, 201);

Волосна влада брала винуватців на цугундер: — Звідкіля?.. По якому такому праву?..(Ковінька, Кутя.., 1960, 6).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цугундер — цугу́ндер іменник чоловічого роду у складі фразеологічного звороту розм. Орфографічний словник української мови
  2. цугундер — ЦУГУ́НДЕР, а, ч. ◇ Бра́ти / взя́ти на цугу́ндер див. бра́ти. Словник української мови у 20 томах
  3. цугундер — бра́ти / взя́ти на цугу́ндер кого. 1. Притягати до відповідальності кого-небудь або розправлятися з кимсь. Волосна влада брала винуватців на цугундер: — Звідкіля?.. По якому такому праву? (О. Фразеологічний словник української мови
  4. цугундер — Цугундер, -ра м. ? Нап'яв на цугундер. Ном. № 10657. Словник української мови Грінченка