1. Словник української мови в 11 томах

цюця

ЦЮ́ЦЯ, і, ж., дит. Собака, собачка.

Спекла Луця: не схоче їсти й цюця (Номис, 1864, № 12285);

Мале перед цюцею заздалегідь уже танцює і хвалиться цюці, що тато прийде, і танцює, взявши цюцю за лапки (Барв., Опов.., 1902, 442).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цюця — цю́ця іменник жіночого роду, істота собака дит. Орфографічний словник української мови
  2. цюця — ЦЮ́ЦЯ, і, ж., дит. Собака, собачка. Спекла Луця: не схоче їсти й цюця (Номис); Мале перед цюцею заздалегідь уже танцює і хвалиться цюці, що тато прийде, і танцює, взявши цюцю за лапки (Ганна Барвінок). Словник української мови у 20 томах
  3. цюця — -і, ж., дит. Собака, собачка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. цюця — СОБА́КА, ПЕС, ЦУ́ЦИК розм., ГАВКУ́Н розм., ПСИ́НА розм., БРОВКО́ розм., РЯБКО розм., БАРБО́С розм. (дворовий непородистий); ЦЮЦЬКО́ розм., ЦЮ́ЦЯ дит.; ША́ВКА (невеликий кімнатний або дворовий собака); СУ́КА, СУ́ЧКА (самиця). Словник синонімів української мови
  5. цюця — Цю́ця, -ці, -цею; цю́ці, цюць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. цюця — Цюця, -ці ж. Дѣтск. собачка. О. 1861. VIII. 8. Спекла Луця: не схоче їсти й цюця. Ном. № 12285. ум. цюцька, цюцінька, цюцічка. Словник української мови Грінченка