1. Словник української мови в 11 томах

чабанець

ЧАБАНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш. —пестл. до чаба́н.

Був собі чабанець, та такий, що ще змалку все вівці пас, більш нічого й не знав (Укр.. казки, 1951, 124);

І чабанець Данило їде на коні землею свого дитинства. Він став уже чабаном, повним чабаном, правнуком Данила, сином Ригора (Ю. Янов., II, 1958, 232).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чабанець — ЧАБАНЕ́ЦЬ, нця́, ч. розм. Пестл. до чаба́н. Був собі чабанець, та такий, що ще змалку все вівці пас, більш нічого й не знав (з казки); І чабанець Данило їде на коні землею свого дитинства. Він став уже чабаном, повним чабаном, правнуком Данила, сином Ригора (Ю. Яновський). Словник української мови у 20 томах
  2. чабанець — чабане́ць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. чабанець — -нця, ч. Зменш.-пестл. до чабан. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. чабанець — Чабан, -на м. 1) Пастухъ овецъ. Херс. у. Чабан вранці з сопілкою сяде на могилі. Шевч. 2) Названіе вола. Kolb. І. 65. ум. чабанець. КС. 1883. XI. 509. Був собі чабанець, та такті, шо як вік ізмалку все вівці пас, то й нічого не знав. Мнж. 10. Словник української мови Грінченка