чалапкання
ЧАЛА́ПКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. чала́пкати і звуки, утворювані цією дією.
Надворі почулося чалапкання, немов хто пробирається по глибокім глинистім болоті (Фр., І, 1955, 142);
Пітьма ще посилювалася від тиші. Ні тобі пошуму листя, ні крику нічного птаха, саме лиш чалапкання м’яких постолів по твердій лісовій землі та свистяче дихання (Загреб., Диво, 1968, 152).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чалапкання — див. хлюпання Словник синонімів Вусика
- чалапкання — ЧАЛА́ПКАННЯ див. чала́пання. Словник української мови у 20 томах
- чалапкання — чала́пкання іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
- чалапкання — -я, с., розм. Дія за знач. чалапкати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови