1. Словник української мови в 11 томах

чародійник

ЧАРОДІ́ЙНИК, а, ч.

1. заст. Те саме, що чарівни́к 1.

Чула й вона колись про лісовиків, вовкулаків, чародійників (Гжицький, Опришки, 1962, 75);

Купало — великий чародійник, і той, хто приходить на його свято, ніби випиває міцного вина (Скл., Святослав, 1959, 178);

*У порівн. Нащадки сіверян, полян, дулібів, Малята вчать ті сонячні слова, Що, ніби чародійник з рукава, Ти [Глібов] сипав їм — і в добрості не схибив (Рильський, II, 1960, 88).

2. перен. Те саме, що чарівни́к 2.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чародійник — див. чародій Словник синонімів Вусика
  2. чародійник — [чароуд’ійниек] -ка, м. (на) -ков'і/ -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  3. чародійник — ЧАРОДІ́ЙНИК, а, ч. 1. заст. Те саме, що чарівни́к 1. Чула й вона колись про лісовиків, вовкулаків, чародійників (В. Гжицький); Купало – великий чародійник, і той, хто приходить на його свято, ніби випиває міцного вина (С. Скляренко); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  4. чародійник — чароді́йник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  5. чародійник — -а, ч. 1》 заст. Те саме, що чарівник 1). 2》 перен. Те саме, що чарівник 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. чародійник — МА́ЙСТЕР (той, хто досяг високої майстерності, досконалості в своїй роботі, творчості), ВІРТУО́З, МИТЕ́ЦЬ, МАСТА́К розм., АРТИ́СТ розм., ШТУКА́Р розм., МАЙСТЕ́РНИК розм., МИСТЕ́ЦЬ заст., ТІМА́ХА заст.; УМІ́ЛЕЦЬ (ВМІ́ЛЕЦЬ), ЧАКЛУ́Н розм., БОГ розм. Словник синонімів української мови