часувати
ЧАСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., рідко. Те саме, що агонізува́ти.
Серце соколиці, часуючи, долічувало ще одну, останню свою хвилину, яку судилось їй прожити в добрих козакових руках (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 36).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- часувати — ЧАСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., рідко. Те саме, що агонізува́ти. Серце соколиці, часуючи, долічувало ще одну, останню свою хвилину, яку судилось їй прожити в добрих козакових руках (О. Ільченко); Уже й свічку засвітили, бо вже почала часувати (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
- часувати — часува́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- часувати — -ую, -уєш, недок., рідко. Те саме, що агонізувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- часувати — Часува́ти, -су́ю, -єш гл. Быть въ агоніи. Уже й свічку засвітили, бо вже почала часувати. Переясл. у. Як чоловік часує, очі йому стануть ясні, як зеркало. Мил. 165. Словник української мови Грінченка