часувати

ЧАСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., рідко. Те саме, що агонізува́ти.

Серце соколиці, часуючи, долічувало ще одну, останню свою хвилину, яку судилось їй прожити в добрих козакових руках (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 36).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. часувати — ЧАСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., рідко. Те саме, що агонізува́ти. Серце соколиці, часуючи, долічувало ще одну, останню свою хвилину, яку судилось їй прожити в добрих козакових руках (О. Ільченко); Уже й свічку засвітили, бо вже почала часувати (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
  2. часувати — часува́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  3. часувати — -ую, -уєш, недок., рідко. Те саме, що агонізувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. часувати — Часува́ти, -су́ю, -єш гл. Быть въ агоніи. Уже й свічку засвітили, бо вже почала часувати. Переясл. у. Як чоловік часує, очі йому стануть ясні, як зеркало. Мил. 165. Словник української мови Грінченка