1. Словник української мови в 11 томах

чашник

ЧА́ШНИК, а, ч., іст.

1. Придворний в Росії XVI— XVII ст., який завідував винними погребами й підносив напої до царського столу.

Повно було [при палаці] придворних, ключників.., стольників, чашників, спальників (Загреб., Диво, 1968, 645);

Ходили келихи та чаші З кипучим пивом та вином.. Їх важно чашники носили, Гостей вітаючи ясних (Пушкін, Руслан і Людм., перекл. Терещенка, 1949, 8);

// У давньоруській державі — особа при князі, яка завідувала бджільництвом і варінням меду.

2. Чернець, який завідував у монастирі напоями та погребом.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чашник — Ча́шник: — особа, що завідує напоями та погребом [51] Словник з творів Івана Франка
  2. чашник — див. виночерпій Словник синонімів Вусика
  3. чашник — ЧА́ШНИК, а, ч., іст. 1. Придворний у Росії XVI- XVII ст., який завідував винними погребами й підносив напої до царського столу. Повно було [при палаці] придворних, ключників.., стольників, чашників, спальників (П. Словник української мови у 20 томах
  4. чашник — ча́шник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  5. чашник — -а, ч., іст. 1》 Придворний у Росії 16-17 ст., який завідував винними льохами й підносив напої до царського столу. || У давній Русі – особа при князі, яка завідувала бджільництвом і варінням меду. 2》 Чернець, який завідував у монастирі напоями та льохом. Великий тлумачний словник сучасної мови