1. Словник української мови в 11 томах

чвірка

ЧВІ́РКА, и, ж., діал. Четвірка, четверня.

Дзвоники бреньчать, Копита стукають о змерзлу землю, І вчвал жене по втоптаній дорозі Препишна чвірка (Фр., XI, 1952, 21);

Багаті бояри з Молдавії враз із своїми молодими дружинами приїздили гарними оксамитно-чорними чвірками, в посрібленій упряжі (Коб., І, 1956, 401).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чвірка — (коней) четверик, четверня, (у картах) четвірка Словник синонімів Караванського
  2. чвірка — ЧВІ́РКА, и, ж., діал. Четвірка, четверня. Дзвоники бреньчать [бриньчать] , Копита стукають о змерзлу землю, І вчвал жене по втоптаній дорозі Препишна чвірка (І. Словник української мови у 20 томах
  3. чвірка — чві́рка четвірка (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. чвірка — -и, ж., діал. Четвірка, четверня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. чвірка — Чві́рка, -ки, -рці; чві́рки, -рок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)