1. Словник української мови в 11 томах

чеканка

ЧЕКА́НКА, и, ж.

1. Виготовлення монет, медальйонів та ін. карбуванням.

На Русі монети власної чеканки з’явилися у Х столітті (Веч. Київ, 30.ХI 1966, 4).

2. с. г. Дія за знач. чека́нити 3.

Чеканку, тобто видалення верхівок зелених пагонів [винограду], провадять у першій половині червня (Колг. енц., I, 1956, 172).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чеканка — [чеиканка] -нкие, д. і м. -н'ц'і, р. мн. -нок Орфоепічний словник української мови
  2. чеканка — ЧЕКА́НКА, и, ж. 1. Виготовлення монет, медальйонів та ін. карбуванням. На Русі монети власної чеканки з'явилися в Х столітті (з газ.); Замість звичайного хреста тепер він [панотець] носив хрест із впаяними на краях гривенниками найостаннішої чеканки (В. Словник української мови у 20 томах
  3. чеканка — чека́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. чеканка — -и, ж. 1》 Виготовлення монет, медальйонів та ін. карбуванням. 2》 с. г. Дія за знач. чеканити 3). Великий тлумачний словник сучасної мови