1. Словник української мови в 11 томах

чемність

ЧЕ́МНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. че́мний.

Поводилися вони між собою з підкресленою добросусідською чемністю (Ле, Ю. Кудря, 1956, 83);

Звичаї чемності не дозволяли їй втручатися до розмов старших, але все, про що йшлося між ними, вона чутливо приймала до серця.. (Гончар, І, 1954, 462);

З чемності хазяї не докучали Маркові запитаннями, хоч розпитати про місто, про новини, про особисте Маркове життя неабияк цікавилися (Кир., Вибр., 1960, 331).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чемність — [чемн'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  2. чемність — ЧЕ́МНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. че́мний. Поводилися вони між собою з підкресленою добросусідською чемністю (Іван Ле); Звичаї чемності не дозволяли їй втручатися до розмов старших, але все, про що йшлося між ними, вона чутливо приймала до серця. Словник української мови у 20 томах
  3. чемність — че́мність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. чемність — че́мність ввічливість (ст) ◊ че́рез че́мність напис від руки на незаклеєному конверті (перев. із грошима чи листом), який передають адресатові через приватну особу (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. чемність — -ності, ж. Властивість за знач. чемний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. чемність — Че́мність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. чемність — Чемність, -ности ж. Вѣжливость, учтивость. Желех. Словник української мови Грінченка