червонець

ЧЕРВО́НЕЦЬ, нця, ч., нар.-поет. Воїн з’єднання радянських військ, сформованого урядом Радянської України в грудні 1917 р.; червоний козак.

Колишні фронтовики-білогірці й ревкомівці вливалися в лави червонців, не чекаючи, доки прийдуть сюди німці з гайдамаками (Цюпа, Краяни, 1971, 41);

Похмурого зимового вечора сотня червонців,— так народ любовно називав червоних козаків,— на чолі з Примаковим рушила в сміливий рейд вгору по Дніпру (Веч Київ, 30. IX 1967, 4);

// Червоногвардієць, червоноармієць.

Реве буря, реве сильна, Реве, ліс ламає, Йде Будьонний з червонцями, По степу гуляє (Укр.. думи.., 1955, 370);

Комсомолець молоденький до червонців від’їжджав (Сос., І, 1957, 180).