1. Словник української мови в 11 томах

черевомовець

ЧЕРЕВОМО́ВЕЦЬ, вця, ч. Людина, здатна до черевомовлення.

Побачивши Швейка, сплутав [фельдфебель] його, мабуть, з якоюсь несимпатичною йому людиною і почав лаяти Швейка, він, мовляв, черевомовець (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 349).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. черевомовець — ЧЕРЕВОМО́ВЕЦЬ, вця, ч. Людина, здатна до черевомовлення. Побачивши Швейка, сплутав [фельдфебель] його, мабуть, з якоюсь несимпатичною йому людиною і почав лаяти Швейка, він, мовляв, черевомовець (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека). Словник української мови у 20 томах
  2. черевомовець — черевомо́вець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. черевомовець — -вця, ч. Людина, здатна до черевомовлення. Великий тлумачний словник сучасної мови