1. Словник української мови в 11 томах

чикання

ЧИ́КАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. чи́кати і звуки, утворювані цією дією.

Вона не хоче чути того чикання дзигарів, виття собаки, не треба всіх тих згуків, що нагадують життя (Коцюб., І, 1955, 331).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чикання — ЧИ́КАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. чи́кати і звуки, утворювані цією дією. Вона не хоче чути того чикання дзигарів, виття собаки, не треба всіх тих згуків, що нагадують життя (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах
  2. чикання — чи́кання іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  3. чикання — -я, с., розм. Дія за знач. чикати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови