1. Словник української мови в 11 томах

чортеня

ЧОРТЕНЯ́, я́ти, с. Зменш. до чорт 1-4.

Побіля старшини товпились чорти і чортенята; деякі з чортенят чіплялись за павутину, а інші визирали з тріщин (Стор., І, 1957, 355);

Даровитий художник-самоучка якраз у цей час викінчував центральний кадр [страшного суду]: хапкі до згуби, тоненькі чортенята вилами підпихали.. двоєженців у киплячі казани (Ковінька, Кутя.., 1960, 8);

— Вона, чортеня, вродлива. Страшнувато до неї й підступати близько (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 600);

Хлопці бігцем рушили до вільшини. — Та не біжіть, чортенята! Ідете, то ідіть уже по-людському (Збан., Таємниця.., 1971, 20).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чортеня — див. дитина; чорт Словник синонімів Вусика
  2. чортеня — ЧОРТЕНЯ́, ня́ти, с., розм. 1. Малий чорт (у 1 знач.) або маля чорта. Побіля старшини товпились чорти і чортенята; деякі з чортенят чіплялись за павутину, а інші визирали з тріщин (О. Словник української мови у 20 томах
  3. чортеня — чортеня́ іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
  4. чортеня — -яти, с. Зменш. до чорт 1-4). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. чортеня — ЧОРТЕНЯ́ (маленький чорт; жвава, пустотлива дитина тощо), ЧОРТЯ́, БІСЕНЯ́. Далі як пішли понад Лиманом, то й перелічити не можна, що тих чортенят повискакувало з болота (О. Стороженко); Таке ж удане, вродливе чортеня, що й очей не 'дведеш!... Словник синонімів української мови
  6. чортеня — Чортеня́, -ня́ти, -ня́ті, -ня́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)