чотки

ЧО́ТКИ, ток, мн., церк. Шнурок з нанизаним на нього дерев’яним, кістяним, янтарним і т. ін. намистом чи вузликами для відліку прочитаних молитов або поклонів під час молитви, вживаний перев. серед католиків і буддистів.

Він довго блукав по селах на Україні, продавав кипарисові хрестики, образки й чотки (Н.-Лев., III, 1956, 363);

Вгледівши його кремезну бородату постать та в руках важкі бірюзові чотки, правовірні віддають належну йому пошану (Ле, Міжгір’я, 1953, 137);

*У порівн. Суворих слів, холодних і шорстких, Перебираю низку, ніби чотки, І одкидаю твердо з-поміж них Усе легке, все ніжне і солодке (Рильський, І, 1960, 254);

Наче рідко нанизані чотки, чорніли журавлі в лускатих хмаринках (Тулуб, Людолови, І, 1957, 3).

Перебира́ти чо́тки — пересувати кульки з одного боку шнурка на інший або брати один за одним вузлики, відлічуючи молитви або поклони.

Звернувши очі вгору, Перебирають чотки І ждуть [буддисти], аж з кипариса Впаде той лист солодкий (Фр., XI, 1952, 82);

Покоївка безшумно зникла. Таїсія Федорівна заплющила очі, перебираючи руками чотки (Кочура, Зол. грамота, 1960, 27).