чудодійний

ЧУДОДІ́ЙНИЙ, а, е.

1. заст. Який робить, творить чудеса (у 1, 2 знач.).

Хе-хе!.. А про діда Хо й забули? Не пам’ятаєте, яку чудодійну силу має його борода? (Коцюб., І, 1955, 170);

Глухомань віків, забобони пращурів дзвенять в словах дівчинки, яка свято вірить і в іорданську воду, і в чудодійне зілля (Стельмах, II, 1962, 79).

2. розм. Який відбувається, діє невідомо, незрозуміло як, дивним чином, з небаченою швидкістю і т. ін.;

// Незвичайний, подібний до чуда дією, силою впливу і т. ін.

Він забув свою втому, свої безсонні ночі й працював, як після чудодійного сну й ванни (Довж., І, 1958, 321);

Тямлю: на "Гучок" ми ходили чудодійну воду пити (У. Кравч., Вибр., 1958, 382);

Чудодійний промінь [лазера] застосовують для випалювання катаракти (Наука.., 12, 1965, 39);

Властива музиці справді чудодійна сила ідейно-емоційного впливу визначає її важливу роль в житті народу, у вихованні високих естетичних смаків (Ком. Укр., 7, 1961, 71).