чуйка
ЧУ́ЙКА, и, ж., заст. Вид довгого суконного каптана.
Верстов на п’ять, а може, і більш, уподовж дороги гуля міщанство: дівчата у стрічках, у стьожках., а козацтво у брилях, у чуйках фабричного сукна, шовковими поясами підперізувані (Стор., І, 1957, 76).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чуйка — ЧУ́ЙКА, и, ж., заст. У поляків – верхній чоловічий одяг, довгий суконний каптан. Лях цвенькати уже не буде, Загубить чуйку і жупан, І “не позвалям” там забуде, А заблеє так, як баран (І. Словник української мови у 20 томах
- чуйка — чу́йка іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
- чуйка — чу́йка 1. варта, засідка (ст): При тім додав, що оба вони чекали на Собінського на Королівській вулиці, а на розі Зеленої вулиці і вул. Бабилеча чекала чуйка, яка мала дати їм знати, що Собінський йде додому (Шухевич)... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- чуйка — И, ж. Відчуття, інтуїція. Да, сьогодні це трапиться... нутром чую, а чуйка рідко коли підводить (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
- чуйка — -и, ж. 1》 заст. Вид довгого суконного каптана. 2》 діал. Чутка. Великий тлумачний словник сучасної мови