1. Словник української мови в 11 томах

чулан

ЧУЛА́Н, а, ч., розм., рідко. Те саме, що комі́рка 1.

В кожному радуті [редуті] був курінь на п’ятдесят козаків, без чуланів і перегородок, з сіньми (Стор., I, 1957, 262);

Викликавши у чулан чоловіка, Мотрона зачинила двері, щоб хто не підслухав (М. Куліш, П’єси, 1960, 145);

Ляда в чулан одчинилася, і звідти тхнуло тяжким, кислим духом (Вас., II, 1959, 17);

— А як же, Віталику, мотоцикл? — Я його там прикрив у чулані старими сітками (Гончар, Тронка, 1963, 233).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чулан — Комірка Словник чужослів Павло Штепа
  2. чулан — ЧУЛА́Н, а, ч., розм., рідко. Те саме, що комі́рка 1. В кожному радуті [редуті] був курінь на п'ятдесят козаків, без чуланів і перегородок, з сіньми (О. Стороженко); Викликавши у чулан чоловіка, Мотрона зачинила двері, щоб хто не підслухав (М. Словник української мови у 20 томах
  3. чулан — чула́н іменник чоловічого роду комірка рідко Орфографічний словник української мови
  4. чулан — (ст.слов.) Невелике приміщення для зберігання господарських речей у житловій будівлі. Звичайно знаходиться біля кухні, в сінях відділяється перегородкою. Архітектура і монументальне мистецтво