чуні
ЧУ́НІ, ів, мн. (одн. чу́ня, і, ж.).
1. Мотузяні, солом’яні і т. ін. постоли, личаки.
Це був уже підстаркуватий солдат-тиловик, веселий і неспокійний. Він увесь час присвистував, прицмокував і тупотів чобітьми в солом’яних чунях (Тют., Вир, 1964, 516).
2. Гумове або шкіряне взуття у вигляді калош з потовщеними бортами й підошвами.
Була одна пара повстяників, а друга — чуні, склеєні з автогуми,— цим користалася вся родина в міру потреби (Ю. Янов., Мир, 1956, 156);
На ногах мав [Коваль] валянки з чунями, клеєними з автомобільної камери (Кучер, Прощай.., 1957, 275).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чуні — Верзуни, постоли, личаки Словник чужослів Павло Штепа
- чуні — ЧУ́НІ, ів, мн. (одн. чу́ня, і, ж.). 1. Мотузяні, солом'яні і т. ін. постоли, личаки. Це був уже підстаркуватий солдат-тиловик, веселий і неспокійний. Він увесь час присвистував, прицмокував і тупотів чобітьми в солом'яних чунях (Григорій Тютюнник). Словник української мови у 20 томах
- чуні — -ів, мн. (одн. чуня, -і, ж.). 1》 Мотузяні, солом'яні і т. ін. постоли, личаки. 2》 Гумове або шкіряне взуття у вигляді калош із потовщеними бортами й підошвами. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чуні — Чуні, -нів мн. Валенки. Сумск. у. Словник української мови Грінченка